та в інших місцях

та в інших місцях

* * *

1) сидячий (італійський) страйк

2) амер. демонстрація проти расової дискримінації (коли негри займають місця у кафе, кінотеатрах тощо, куди їм вхід заборонено)

* * *

1) сидячий, італійський страйк

2) cл. демонстрація проти расової дискримінації шляхом зайняття місць (у кафе та інших місцях, куди не допускаються негри); сидяча демонстрація протесту

1) сидячий, італійський страйк

2) cл. демонстрація проти расової дискримінації шляхом зайняття місць (у кафе та інших місцях, куди не допускаються негри); сидяча демонстрація протесту

1. n

1) подорож, мандрівка; поїздка; турне

2) прогулянка; екскурсія

3) тур; об'їзд; рейс

4) обхід варти

5) обіг; цикл

6) коло (обов'язків)

7) зміна (на підприємстві)

8) вахта

9) накладне волосся

2. v

1) здійснювати подорож (екскурсію, турне); подорожувати, мандрувати

2) здійснювати театральне турне (гастрольну поїздку)

3) робити об'їзд (обхід)

4) театр. показувати спектакль на гастролях

* * *

1) подорож; поїздка; турне

2) прогулянка; екскурсія

3) тур, об'їзд; рейс

4) обхід караулу

5) cпeц. звернення, оборот, цикл

6) круг ( обов'язкі)

7) зміна ( на фабриці); вахта

8) термін

9) icт. накладне волосся

1) здійснювати подорож екскурсію, турне

2) здійснювати об'їзд, обхід

3) миcт. показувати спектакль на гастролях

ПРИНЦИП ЄДНОСТІ МИСЛЕННЯ І БУТТЯ - один з основних принципів філософії, оскільки мислення і буття - найбільш загальні протилежності, які існують у світі. Має декілька аспектів. 1) Генетична єдність мислення і буття є проблемою, на яку існують різні відповіді. Матеріалізм вважає буття первинним, мислення - вторинним за походженням, ідеалізм - навпаки, буття виводить з мислення, ідеї тощо. Третя точка зору полягає в тому, що обидва існують завжди і розвиваються одночасно як одне ціле. Такою є точка зору Шеллінга, Шардена та ін. 2) Гносеологічний аспект принципу полягає у пізнаваності буття за допомогою мислення. їй протистоїть агностицизм і скептицизм. Мислення і буття знаходяться нібито в різних місцях: перше в нас, друге поза нами (нашим мисленням і свідомістю взагалі). Але при такій їх розбіжності різні мислителі по-різному оцінюють можливості людського мислення. Підставою для агностицизму і скептицизму є положення, висунуте Декартом і розвинуте Кантом: за допомогою одного мислення, без почуттів, неможливо довести буття будь-якої речі чи істоти. 3) Протистояння мислення і буття - це прояв протистояння людини навколишньому світові: вона підноситься над ним, відноситься до нього іззовні, бо не визнає безпосередньо існуючого, а змінює його і створює нову дійсність. Людина внаслідок цього не помічає, що її мислення є серцевиною світу, бо воно є внутрішнім у людині, а сама вона є внутрішнім у природі, її концентрація і ядро - мікрокосм М. ислення таким чином і зовнішнє щодо природи і внутрішнє в ній. Із зовнішнім буттям мислення пов'язане опосередковано, через органи почуття; з внутрішнім буттям, властивістю якого воно є, - безпосередньо: воно "розлите" по ньому. Тому зміст дійсності може входити в нього і ззовні і з середини. Проявом останнього є апріорне в нашому мисленні, вроджені зародки категоріальних та інших форм, які виявила генетична психологія і які розвиваються під впливом діяльності і спілкування. 4) Близькою до цієї точки зору була позиція Гегеля. Тотожність мислення і буття - принцип його логіки - означає, що мислення знаходиться в середині, в серцевині буття і тому існує у подвійному вигляді: як усвідомлене в людині і несвідоме в навколишньому світі. Сама єдність при цьому теж має два значення: оскільки людське мислення вбирає властивості зовнішнього світу, ідеалізує і узагальнює їх, виникає єдність мислення і буття на боці мислення, в самому мисленні. Оскільки ж визнається його існування поза людиною, воно тотожне буттю на боці останнього. В процесі пізнання така тотожність є не статичним фактом, а поступовим збігом суб'єктивного мислення і змісту буття: послідовність категорій спрямована від абстрактних і поверхових до більш конкретних і глибоких, в своїй сукупності вичерпує категоріальні визначеності світу і переводить їх у систему форм мислення (див. діалектична логіка).